Пані Ханнелоре — друг України
та дітей фонду «Діти Дітям»
Майже сорок років тому трагедія привела її серце до України. І відтоді воно залишається поруч.
Деякі люди приходять у наше життя ненадовго, а деякі залишаються поруч на роки, підтримуючи не словами, а справами. Саме такою людиною є пані Ханнелоре з Німеччини.
Із 2023 року вона підтримує підопічних фонду «Діти Дітям» — дітей з інвалідністю, сиріт та випускників інтернатних закладів. Але її шлях допомоги українцям розпочався значно раніше — ще після трагедії на Чорнобильській АЕС.
Сьогодні ми хочемо познайомити вас із цією надзвичайною жінкою та поділитися її особистою історією.
Коли почалася моя любов до України?
Моя любов до України почалася в далекому 1986 році. Тоді я перебувала на відпочинку в одному з курортних куточків Азії, коли сталася аварія на Чорнобильській АЕС. Ми не мали жодної інформації про те, що відбувається: ні газет, ні телефонного зв’язку з домом, ні мобільних телефонів. Лише невідомість і тривога.
Пізніше багато з того, що я тоді відчувала і уявляла, я впізнала у книзі Світлани Алексієвич «Чорнобильська молитва». Згодом нам навіть вдалося організувати в Мюнхені зустріч із авторкою.
Після одруження та створення власної родини я багато часу присвячувала турботі про батьків. Після смерті матері у 1989 році, допомагаючи батькові впорядковувати господарство, я почала передавати речі та посилки українським сім’ям через організацію «Допомога Україні».
Саме тоді я вперше по-справжньому дізналася про наслідки Чорнобильської катастрофи для багатьох українських родин. Я зберегла всі листи від людей, яким змогла допомогти. Для мене вони й досі є нагадуванням про те, наскільки важливою може бути навіть невелика підтримка.
Згодом я стала членкинею громадської організації «Допомога дітям Чорнобиля». Протягом багатьох років ми підтримували спочатку київську лікарню №14, а пізніше — відділення дитячої онкології та гематології НДСЛ «Охматдит». Нещодавно ми також долучилися до проведення там ремонтних робіт.
Я багато разів відвідувала Київ, де знайшла справжніх друзів, із якими мене й сьогодні пов’язують теплі багаторічні стосунки.
У Мюнхені ми неодноразово приймали чудовий хор «Щедрик» під керівництвом Іраїди та Маріанни Сабліних. Разом із нашим невеликим товариством ми опікувалися майже сорока дітьми та п’ятьма дорослими, організовуючи для них екскурсії, походи в гори, відвідування басейну та концерти, які вони дарували нам у відповідь.
Усі ці роки спілкування з Україною, поїздки до Києва, знайомство з дітьми та їхніми родинами були наповнені теплом, щирістю, вдячністю та дружбою. Ці зустрічі стали справжнім подарунком не лише для мене, а й для моєї родини та всіх учасників нашого товариства.
Саме через бажання краще спілкуватися з дітьми я почала вивчати російську мову приблизно у 1996 році. Відтоді Україна стала невід’ємною частиною нашого сімейного життя.
Як мама двох дітей, я добре знаю, наскільки важливо, щоб дитинство проходило в безпеці, любові та без зайвих тривог. Так само я розумію, як боляче батькам, коли вони не можуть дати своїм дітям усе необхідне.
Людині, яка живе в мирі, важко уявити, що означає щодня долати труднощі, пов’язані з хворобою, бідністю чи війною.
Моя допомога — це лише крапля в морі. Це шматочок шоколаду, іграшка, необхідний посуд, трохи одягу, слова підтримки чи маленька радість для дитячого серця. Це надія і відчуття того, що все неодмінно буде добре.
Я щаслива, якщо можу зробити свій невеликий внесок.
І окремо хочу подякувати Наталії за її неймовірну відданість справі та за ретельну організацію допомоги тим, хто її потребує.
«З Ханнелоре я познайомилася у 2023 році. Про неї мені розповіла знайома, яка вже на той час підтримувала наш фонд. Від самого початку нашого знайомства мене вражають її доброта, турбота та уважність. Кожну посилку Ханнелоре збирає з особливою ніжністю і любов’ю, дбайливо пакуючи кожну річ.
Протягом цих трьох років ми неодноразово отримували від неї допомогу для наших підопічних: дитячий одяг і взуття, постільну білизну, предмети домашнього вжитку, продукти харчування та солодощі. Кожна посилка ставала справжнім подарунком для сімей, які потребують підтримки.
Я щиро вдячна Ханнелоре за її велике серце, небайдужість і постійну допомогу дітям України. Завдяки таким людям наші родини відчувають турботу, підтримку та зберігають віру в добро».
Наталія Кісєльова, директорка БФ «Діти Дітям»
Слова подяки від фонду «Діти Дітям»
Від імені фонду «Діти Дітям» висловлюємо пані Ханнелоре щиру вдячність за багаторічну підтримку України, небайдужість до долі наших дітей та велику любов, яка не знає кордонів.
Її історія — це приклад того, як одна людина може змінювати життя інших протягом десятиліть. Ми пишаємося знайомством із пані Ханнелоре та щиро дякуємо їй за кожен прояв турботи, за відкритість серця і за те, що вже багато років вона залишається поруч з українськими дітьми.
Деякі друзі України народилися тут. А деякі обрали Україну серцем. Пані Ханнелоре — одна з них.