Казка, що розвиває толерантність

Ця казка для дітей і батьків, яким не байдуже і, головне, які не ділять дітей на “хворих” і “здорових”.

Терапевтична казка (автор: М. Чечоткіна) про звірів – це казка про те, що всі в нашому світі різні. У кожного свої особливості. Але також у всіх свої таланти. Потрібно цінувати те, що є у нас. І поважати інших безумовно. Тоді й буде у світі мир!

В одному чудовому лісі на могутньому дубі в затишному дуплі жила чарівна білочка. І була вона прекрасна в усьому. І вовна гладенька, і хвіст пухнастий, і пензлики на вушках чудові, а по деревах як скаче, аж дух захоплює. Навіть ім’я в неї було красиве Белла. Ось тільки друзів у білочки не було. А все тому, що вона вибирала-вибирала, та краще за себе нікого не знайшла.

Йшла вона якось лісом. Назустріч заєць веселий та спритний.

– О, Беллочко, побігли разом. Ми зі звірятами в квача збираємося грати.

– Що ти, заєць! Ти ж косий, і вуха в тебе довгі, і хвіст кнопкою, ще й ім’я б-р-р, – пирхнула білочка й поскакала далі.

– Ім’я як ім’я “Вухастик”, його мама подарувала й іншого мені не потрібно, – подумав весело Заєць і побіг до друзів.

Зустріла білочка якось мишку біля хати.

– Беллочко, допоможи, мені, будь ласка, вхід у мою нірку шишками завалило, а в мене лапка болить.

– Ось ще! Ти ж маленька така, та ще й хвора якась. Ні, сама впораєшся, – і сховалася у себе в дуплі.

А одного разу до ведмедя приїхав погостювати троюрідний племінник – біле ведмежа на ім’я Сніжок.

Білочка побачила їх удвох і давай сміятися над Сніжком:

-Ха-ха-ха, хі-хі-хі. Білий як сніжок, та й так теж Сніжок. Ой, надірвав живіт, ха-хо-хи, ти себе хоч у дзеркало бачив, – глузувала Беллочка.

Розревівся Сніжок, прикро йому стало. Він завжди пишався своєю білою шубою, а тут сміються та ображають.

Не стали звірі тут терпіти. І каже бурий ведмідь басом своїм:

– І що тепер, усім білками бути? І без друзів жити? Ти розплющ очі й подивися навколо: всі різні, і за зростом, і за кольором, і за талантами. У всіх свої особливості. Заєць косий, так йому його очі бачити всіх ворогів допомагають. Зате він швидкий і веселий.

Мишка маленька та завзята. Завжди всім допоможе. А те, що лапку підвернула, так з усіма може трапитися. Але ж вона яка добра. А мого Сніжка ти за що ображаєш? Він білий народився, а ти руда, а я бурий, а жаба зелена. Так може над тобою посміємося? Мого ведмедика взимку на білому снігу не буде видно, а твою вогняну красу за кілометр видно. Так то краще?

Заричав ведмідь і запитав:
– Може білками всім бути? Без друзів як так жити? Подивися скоріше навколо і зрозумієш, можливо, раптом.
І сказав мураха ніби був він усіх сміливіший:

– Відмінностей у світі нам не злічити, і кожен тут такий як є. Мурашка маленький, але завзятий. Їжачок невеликий, але з душею великою. Хоч і весь у колючках, але зовсім не злючка.

Їжачок теж тут сказав, хоча до цього мовчав:

– Білий заєць, руда лисиця. Зелена жаба теж хороша. Якщо коник зі зламаною ногою, це ж не означає, що тепер поганий. Один швидший, інший спритніший. Один добріший, інший розумніший. Відмінностей у світі нам не злічити, і кожен тут такий як є.

Сказали хором тут друзі:
– Ні нам вирішувати, ні нам судити.
Адже разом дружно потрібно жити.