Кирил Медвєдєв. Проект “Щастя в кожну родину”

Діагноз: Дитячий церебральний параліч, спастична геміплегія

Дата народження: 20.04.2018
м. Бахмут
Донецька область

У квітні 2018 року народився чудовий хлопчик Кирил. Пологи були ускладнені: сильне обвиття пуповиною навколо шиї, яке загрожувало життю, хоч вага дитини була 3550 грамів, стан немовляти за шкалою Апгара оцінювався лише 2/5 балів, 15 хвилин він не дихав – це були найжахливіші 15 хвилин. Наступні 5 днів в реанімації були вкрай важкими. Після цього дитину направили на КМУ ДТМО у місті Краматорськ, де новонароджений Кирил знаходився цілий місяць. Там він пройшов безліч обстежень, незліченну кількість аналізів, йому викачували рідину, яка накопичилась у мозку та загрожувала життю малюка.

«Саме в цьому місці мені озвучили діагноз сина, з яким нам разом доведеться йти та боротися впродовж всього життя. Коли нас виписали, я зрозуміла, що тепер залишилась сам на сам зі своєю малечею, адже як виявилося батьку ми вже були не потрібні. І далі почалися 5 років нескінечних реабілітацій та пошуків спеціалістів для моєї дитини. Навіть війна не завадила мені лікувати сина, адже це найголовніша мета для мене. Коли я дивлюся на його результати, це й є те,
що мене мотивує на переїзди в інші міста, на пошуки безпеки та кращого для нього. Я впевнена, що ніколи не перестану робити все можливе для синочка, заради одного: «Дякую, мамо!» та першого самостійного кроку.

Я родом із Донецької області, міста Часів Яр. На даний момент ми з сином мешкаємо в місті Київ. Живемо за рахунок соціальних виплат тому що немає на кого залишити сина, а він потребує постійного нагляду та піклування. З татом Кирила не спілкуємося, він не бере участі у вихованні сина.

Всі п’ять років життя син проходить курси реабілітації де тільки можливо: Скадовськ, Донецьк, Київ. З кожною реабілітацією Кирилу все краще і краще, він робить успіхи, з кожним відсотком просування ми намагаємося йти тільки вперед і віримо, що у нас все буде добре. На останньому курсі реабілітації, Кирил більше розговорився, намагається працювати рукою і хоч поки що виходить не дуже добре, він старається. Над покращенням рухливості руки та ноги потрібно докладати ще багато зусилль. Щоб відновлювати моторику, на останній реабілітації син пройшов курс занять з ЛФК, масажу, теплолікування, механотерапіі, ерготерапії, займався з логопедом, психологом, відвідував клас іпотерапії. Впевнена, що й надалі ми просуватимемося тільки вперед, будемо ходити на реабілітацію стільки, скільки потрібно, щоб у Кирила все було добре.»

Це розповідь мами маленького Кирила.

З досліджень лікарів та висновків реабілітологів, у хлопчика є всі шанси не лише покращити, а й відновити рухливість і мовлення, він готовий долати хворобу і крок за кроком йти до перемоги та без підтримки йому не впоратися!