У березні, коли стало дуже важко дістати дитині спеціальне дитяче харчування та медикаменти, я вирішила знову поїхати з дому. За себе мені не було страшно. А ось що буде з моєю дитиною, якщо раптом мене не стане? Ця думка не давала мені спокійно жити цілий місяць. Син не зможе попросити допомоги, піти, втекти, сховатись. Адже він взагалі не може обійтися без моєі допомоги. Всі ці думки мене довели... і ми знову поїхали в невідомість, зібравши дві сумки найнеобхіднішими речами.
"Історія евакуації Діми Печегіна"Continue reading
