Новини

Ми їдемо!? Такими словами розпочався один із днів червня. Напевно, треба почати з...

У березні, коли стало дуже важко дістати дитині спеціальне дитяче харчування та медикаменти, я вирішила знову поїхати з дому.  За себе мені не було страшно.  А ось що буде з моєю дитиною, якщо раптом мене не стане?  Ця думка не давала мені спокійно жити цілий місяць.  Син не зможе попросити допомоги, піти, втекти, сховатись.  Адже він взагалі не може обійтися без моєі допомоги.  Всі ці думки мене довели... і ми знову поїхали в невідомість, зібравши дві сумки найнеобхіднішими речами.

"Історія евакуації Діми Печегіна"Continue reading

24 лютого я прокинулась о 6 ранку, як завжди, щоб збирати дітей у садочок, але в телефоні був пропущений дзвінок о 5 ранку від сестри. Розуміючи, що нічого хорошого в такий час не мало статися, тремтячими руками я перетелефонувала і почула те, що до сих пір мозок відказується розуміти - “Війна почалась!”

"Історія евакуації Кіри Оздаш"Continue reading

Після початку війни і обстрілу нашого міста Дніпро, не було анінайменшого сумніву в тому, що дитину необхідно рятувати, оскільки ці жахливі вибухи дорослій людині важко сприймати, а дитині з епілепсією просто нестерпно. З перших днів війни у дитини почастішали напади епілепсії, ми зібрали найнеобхідніші речі і поїхали....внікуди.

"Історія евакуації Віки Луценко"Continue reading

Ми з Алісою довго не могли наважитись покинути домівку, де все таке пристосоване до її життя, продумане. Я уявляла як важко з нею буде в дорозі та взагалі без нічого, бо все, що я могла б фізично з собою взяти це наш песик, рюкзак за плечима та коляска.

"Історія евакуації Аліси Кравець"Continue reading