ЗАРАЗ ДІТЯМ ПОТРІБНА ОПОРА!
Будь то малюк, школяр чи підліток.
Коли є поруч стійкий дорослий, дитині легше приймати навіть найстрашніші зміни в її житті.
З кінця лютого цього року мною було написано багато постів про те, як підтримувати дітей; що робити, якщо з’явилися поведінкові проблеми і навіть розлади (тики/енурези та ін.). Усе збережено у стрічці, а також в актуальних сторіс “допомога дітям. зараз”.
Хочу зайвий раз нагадати про те, наскільки важливим є ВАШ ЕМОЦІЙНИЙ СТАН і що потрібно (з погляду психолога-практика, насправді, ви як мама/тато знаєте, ЩО потрібно вашій дитині) дати дитині, щоб зберегти її крихкий внутрішній світ.
ДИТИНІ ПОТРІБНІ ВИ!
Ваш тверезий розум і присутність. Не тільки фізична (мама поруч, але головою занурена у свої думки і переживання), а й емоційна. Це коли ви відключайтеся від усього і перебуваєте з ним/нею тут і зараз.
Що ви в цей час “тут і зараз” робите – не важливо. Можете базікати, грати, ліпити, готувати, що завгодно.
ФІЗИЧНИЙ КОНТАКТ.
Коли нам страшно, нам хочеться стиснутися в грудочку і обхопити себе з ніг до голови руками. Нам хочеться сховатися. Нам хочеться обіймів, нам хочеться відчути опору фізично. Обійми, глибокі обійми допомагають дітям відчути себе в безпеці.
ЗБЕРІГАЄМО ЗВИЧНИЙ (на скільки це можливо) СПОСОБ ЖИТТЯ ДЛЯ ДИТИНИ.
Тобто рутина. Рутина вона на те й рутина, що зрозуміла, вивчена і перевірена. А те що зрозуміло і перевірено – безпечно.
ДОТРИМУЄМОСЯ РЕЖИМУ.
Хоча б відходу до сну і підйому. Так нервова система дитини буде більш стійкою і ми зменшимо ризик перезбудження.
ПРОСИМО ДОПОМОГИ ТА ДОПОМАГАЄМО ІНШИМ.
Якщо поруч є інші значущі стійкі дорослі – змінюйтеся. Якщо відчуваєте, що у вас є сили і ресурс – пропонуйте допомогу. Взаємодопомога – це важливий компонент будь-якої соціальної групи.
ЗМЕНШУЄМО ЗБУДНИКИ.Чи то галасливі місця/заходи, чи то велика кількість комп’ютерних ігор/гаджетів. Зменшуємо, але не виключаємо, особливо, якщо ця діяльність подобається дитині. Не варто (читай карати, бо діти сприймають це саме так) дитину за її задоволення, тільки тому що психолог так сказав.
Але якщо ви бачите, що дитина тривожна і збуджена, то варто подумати про мінімізацію подразників. Подумати, мінімізувати і подивитися на дитину. Допомогло? Стала спокійнішою? Тоді підходить. Якщо ні або стала ще більш нервовою, то тут я б рекомендувала звернутися по допомогу до фахівця (починаємо з невролога) і знайти разом метод стабілізації цнс, який підходить саме вашій дитині.
ДОЗВОЛЯЄМО ДІТЯМ ВІДЧУВАТИ.
Дитина може не розуміти, що відбувається, але вона все відчуває. Фраза: “не хвилюйся, все добре”, не допомагає, а скоріше пригнічує почуття. Тому поговоріть із дитиною про те, що ви відчуваєте (страх/тривога тощо, тільки у м’якій формі) і запитайте, що відчуває вона.
Розділіть ці почуття. Допоможіть їй зрозуміти і прожити, і дайте опору: “я поруч, я завжди поруч, я твоя мама і завжди нею буду” і розкажіть, що на дитину чекає (навіть якщо ніяких змін немає). Просто поверніть їй її звичну рутину і тим самим заспокойте нервову систему.
ДАЄМО ДИТИНІ МОЖЛИВІСТЬ ВИПЛЕСНУТИ ЕМОЦІЇ
Особливо страхи. Я про це писала раніше (період: березень 2022 – травень 2022), є пости і про те, як відреагувати страх, і про страх смерті, і про пластилінову терапію. А якщо погортати профіль ще нижче, то можна знайти ігри, спрямовані на виплеск негативних емоцій.
ОБМЕЖУЄМО ДИТИНІ ДОСТУП ДО ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ
Репортажі, фотографії з місця трагічних подій – усе це в бан (для дитини). Це особливо важливо для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Часто нам здається, що діти не розуміють про що говорять/дивляться дорослі. Але як я писала раніше, розуміти то може й не розуміють, але відчувають… Перегляди подібного роду … “матеріалів” можуть стати причиною нічних кошмарів або важких думок у дітей.
СТЕЖИМО ЗА ПОВЕДІНКОЮ ДИТИНИ (її емоційним станом).
На що треба звернути увагу?
На зміни. Тобто, дитина стала надмірно активною або навпаки, активна стала пасивною, полохливою або агресивною. Зміни в поведінці дитини – ознака стресу.
Якщо ви помітили ці зміни:
а) використовуйте ті рекомендації, які я описала вище
б) зверніть увагу на мої пости під хештегом #стрессанітапроф
в) зверніться по допомогу до фахівця
ПІКЛУЄМОСЯ ПРО СЕБЕ.
Піклуючись про себе і свій емоційний стан, ми допомагаємо і дітям зокрема. Я говорила про те, що дитині в стресі потрібен дорослий. Стійкий дорослий. А без турботи про себе цим дорослим складно стати.
Звертайтеся по допомогу до психологів, продовжуйте робити те, що вважаєте важливим і потрібним, обов’язково займайтеся спортом (фізичні навантаження допомагають перетворити негативний стрес на “позитивний”).
БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ. БЕРЕЖІТЬ ДІТЕЙ.
P.S. У блозі багато підтримуючої інформації, а в профілі @silaskazki багато корисних терапевтичних казок, зокрема й відеоформат (якраз альтернатива мультикам). Також, не забувайте про актуальні сторіс. У них збережено ще більше корисних матеріалів.
Більше інформації від Аніти Вайаканті:
