Вибудовуємо стосунки з МАЙБУТНІМ підлітком ВЖЕ ЗАРАЗ.
Автор статті: Аніта Вайаканті – дитяча і перинатальна психологиня, арт-терапевтка, магістерка у сфері психології здоров’я і розвитку.
Новонароджена дівчинка – майбутня жінка. Хлопчик – стане чоловіком, а всі ми колись були підлітками і наші діти колись теж ними стануть.
Будь-яка, навіть найменша дитина – це майбутній підліток, стосунки з яким батьки вибудовують ДО перехідного віку. Під час перехідного віку ми пожинаємо плоди:
– виховання (тобто ВІДНОСИН батьків і дітей);
– завдання цього віку (перше з яких сепарація);
– особливості цього віку (падіння батьківського авторитету, емоційність, соціальні страхи тощо).
Усе це більшою мірою впливає на так званий “підлітковий бунт”. Завдання дорослих – встановити довірчі стосунки з дитиною, бо довіра означає безпеку.
Якщо атмосфера в домі стабільна, ролі розподілені правильно (хто батько, а хто дитина), у сім’ї є кордони (дитина бачить наслідки), прийняття, а батьки опікуються, зокрема, й собою (своїм ментальним, фізичним здоров’ям, своїми стосунками, хобі, захопленнями та ін.), то велика ймовірність, що підлітковий “бунт” буде зовсім не бунтом, а звичайним перехідним віком, де дитина з ролі дитини поступово переходить у роль дорослого.
Тримайте підказки для того, щоб встигнути підготуватися до перехідного віку заздалегідь:
НЕ ПОКАРАННЯ, А КОРДОНИ
Межі створені для того, щоб мінімізувати конфлікти. Межі – це маркери для оточуючих про те, що їм можна робити, а що не можна. Для дітей кордони – це правила, які диктує сім’я. У кожній родині свої правила.
Зрозуміло, що ці правила в міру дорослішання дитини змінюються, якісь стають неактуальними, і на зміну їм приходять нові. Школяра можна залучати до обговорення і складання правил сім’ї, а з підлітком можна скласти спеціальний договір.
Загалом, є правила і кордони, порушуючи які відбувається… а тут ви вирішуєте, що відбувається. Я рекомендую вибудовувати стосунки так, щоб дитина не порушувала правила не тому, що боїться покарання, а тому, що не хоче втрачати батьківську довіру.
Чому рекомендую вибудовувати стосунки саме так? Тому що рано чи пізно дитина, точніше підліток, перестане боятися, що її покарають; на неї накричать або заберуть щось. Страх піде, а на його місце прийде інша дозвільна емоція – гнів.
НЕ “ЯК СПРАВИ?”, А “ЩО Б ТИ ЗМІНИВ/ ЗАЛИШИВ У СЬОГОДНІШНЬОМУ ДНІ?”
Із самого раннього віку (ось як навчилася дитина говорити, так і починайте) ставте відкриті запитання їй. Запитання, на які дитина не зможе відповісти односкладово: так/ ні/ нормально. Запитання, які допоможуть дізнатися вам про що мріє дитина, чому їй подобається саме цей учитель і наскільки вона креативно мислить.
Якщо ви з ранніх років будете запроваджувати традицію говорити перед сном / вранці або під час вечері (не обов’язково про те, як минув день, можна просто обговорювати будь-що), дитині буде легше вам довіряти і відкривати свої таємниці / переживання в підлітковому віці. Адже ґрунт для цього є.
НЕ КРИТИКА, А ВІДГУКИ, ЩО ДОПОМАГАЮТЬ
Критика знищує, як самооцінку, так і взаємини.
Як правильно давати відгуки, що допомагають, дитині?
– спокійним тоном;
– говоримо про вчинок / поведінку, а не про саму дитину
(❌ ти поганий, ти необережний тощо);
– акцентуємо увагу на хорошому;
– не узагальнюємо (ти завжди…);
– пропонуємо допомогу.
НЕ РОЗІЙШЛИСЯ ПО КІМНАТАХ/ ТЕЛЕФОНАХ, А ЯКІСНЕ СПІЛКУВАННЯ
Якісне проведення часу – це реально те, що вкрай необхідно дітям. Батьківська залученість і співпричетність.
Ви можете дуріти, обговорювати що-небудь (розповідайте дітям про себе в їхньому віці, вони це люблять), грати, малювати, читати казки…
НЕ “ЗАБОРОНЕНА ТЕМА”, А “ДАВАЙ ПОГОВОРИМО ПРО…”
Коли ми відмовляємося відповідати на запитання, бентежимося, закриваємося або думаємо, що “ще зарано” (ідеться про те, коли дитина починає ставити запитання або якось цікавитися тією чи іншою темою/ситуацією), ми втрачаємо можливість зблизитися з дитиною, втрачаємо важливий для дитини досвід, наявність якого багато в чому може полегшити перехідний вік і підліткову відстороненість.
Це батьківська відкритість і вміння вести діалог. Саме діалог. Якщо дитина прийшла з питанням “а що таке секс” або “що таке місячні”, а можливо, дитина у вас запитала, що відбувається у світі, або ж уточнила, чи не помрете ви (усвідомлення скінченності та екзистенціальна криза – проживання страху смерті).
Загалом, не важливо, що запитує, важливо чути, що дитина до вас стукає, і реагувати на її “стуки”, а не відмахуватися або переключати її увагу.
ЩЕ ДУЖЕ ВАЖЛИВО ПОСТАРАТИСЯ ЗРОЗУМІТИ СВОЮ ДИТИНУ
Зрозуміти її темперамент, реакції, сильні та слабкі сторони, а головне зрозуміти, що вона росте і змінюється.
Що психологи називають віковою кризою?
Той період, коли перестають “працювати” ті чи інші методи / прийоми / лайфхаки і батькам необхідно заново розгадувати цю головоломку. А іноді доводиться навіть переглядати стосунки, точніше їхні ролі.
Не чиніть опір цьому, а навпаки, спробуйте порадіти (це складно, я розумію) тому, що дитина росте і проживає ВСІ етапи свого дорослішання.
ЗБАГАЧУЙТЕ СЕРЕДОВИЩЕ ДИТИНИ
Показуйте дитині який цікавий і захопливий світ. Показуйте на власному прикладі в тому числі. Не просто водіть у мільйон секцій, а розділяйте спільні захоплення, наприклад, до спорту, творчості… Зрозуміло, орієнтуючись на вподобання та індивідуальні здібності дитини.
Що більше спільних захоплень (які дитина теж розділяє, а не робить/ займається через не хочу), то простіше в перехідному віці знаходити точки дотику з дитиною.
Як зрозуміти свою дитину? Як підібрати релевантні “ключики” до “колючого” підлітка? Відповіді на ці та безліч інших запитань вам допоможуть знайти дитячі психологи.
Завжди до ваших послуг,
Аніта Вайяканті
Більше корисного матеріалу ➽ instagram.com/anita_prof
