Або чому дратує власна дитина?
Пропоную обговорити (не глибоко, бо тема ця більше для індивідуального розбору і мені б не хотілося, щоб хтось, прочитавши, отримав травму) батьківський гнів у бік дітей. Спойлер: злитися – це нормально, проявляти агресію (дію, яка порушує кордони дитини) – ні.
Поговоримо про ПРИЧИНИ батьківського гніву. Чому батько або мати може зірватися на дитину і застосувати той “метод” у вихованні, який сам не схвалює?
Існує багато причин чому діти можуть сильно дратувати.
Розглянемо найпоширеніші з них, усвідомлення яких може пом’якшити це роздратування і з’явиться можливість реагувати по-іншому.
АГРЕСІЯ ЧЕРЕЗ БЕЗСИЛЛЯ
Кажи-не-кажи, проси-не-проси, а все марно! Відсутність розуміння як ще напоумити малюка або заспокоїти, робить нас безсилими. А саме по собі відчуття безсилля робить нас безпорадними, тобто вразливими. Це неприємне відчуття.
Тут важливо пам’ятати, що жоден малюк (дошкільник і молодший школяр) не хоче бути поганим для своїх батьків. Що немовлята можуть страждати на мігрені, що істерика – це крик про щось (про якусь потребу або проблему), що нервова система ще не сформувалася і може бути дуже слабкою або навіть легко збудливою, що в кожного вікового етапу свої особливості, але жодна дитина не хоче дратувати свою маму навмисно.
Наша любов – це життєво необхідний нектар для дітей, без нас їм буде важко, і вони на біологічному рівні це розуміють. Батьки для турботи і любові. “Я тут для того, щоб подбати про тебе”, – кажіть цю важливу фразу якомога частіше своїй дитині.
Існує багато рекомендацій, вправ, казок, які сприяють заспокоєнню/ уповільненню/ переключенню дитини.
https://www.instagram.com/silaskazki
ВТОМА
Це вже якраз про подбати про себе. Адже втомлена, неуважна, роздратована людина швидше за все не може відреагувати на вчинок дитини так, як би насправді вона хотіла.
Відчуваєте, що дратує все? Зробіть паузу, делегуйте обовʼязки, не прибирайте вдома, відпочиньте, з’їздіть за місто, та що завгодно, але, будь ласка, перезавантажтеся! Можна без дітей (навіть потрібно). Якраз за цей час встигнете скучити за ним❤️
РІЗНИЦЯ ТЕМПЕРАМЕНТУ
В активних батьків народжується дуже спокійна і повільна дитина, природно їм буде здаватися, що з нею щось не так і вона якась не така. А найголовніше їх буде нереально дратувати її повільність, і навпаки, активна дитина в дуже спокійній сім’ї може бути сильним подразником для своїх батьків.
Враховуйте це. Може малюк робить усе повільно не тому, що він такий шкідливий, а тому, що ви насправді супер-швидкі ????. Він просто не встигає, натомість здатний старанно і довго “вирішувати” одне завдання і доводити справу до кінця. Це великий і жирний плюс його повільності.
З активністю все те ж саме. Просто враховуємо цю особливість і вчимося жити з нею.
ОЧІКУВАННЯ
Очікування це взагалі окрема і глибока тема. Але якщо коротко, то нас може злити і дратувати те, що дитина не робить так, як ми хочемо і вважаємо за потрібне, те, що вона не цінує вкладених у її музичну школу коштів і нервів, але ж реальний мотив такої поведінки – це нав’язування свого життя. А опір дитини викликає агресію. Тут дуже важливо пам’ятати про те, що дитина – окрема від нас особистість. І важливо працювати зі своїми очікуваннями, відстежуючи їх.
Ще дуже важливо реально дивитися на дитину, на її здібності, вміння і таланти.
НАШ ДИТЯЧИЙ ДОСВІД
Ми реагуємо на стрес (а дитячий плач або крик провокує викид кортизолу в кров) так, як реагували наші батьки. Адже діти зчитують батьківські стратегії за істинно правильні й пізніше запозичують їх у своє доросле життя.
Дуже важливо це відстежувати. Так, може мозок і звик видавати “таку” реакцію, але ми в силі її змінити. Протоптати нову стежку в цих нетрях (під стежкою я маю на увазі нову реакцію), а не йти тією ж самою дорогою, яку заклали в дитинстві. Можливо, ця дорога простіша і коротша (і мозок видає саме таку реакцію, адже він не хоче напружуватися), але вона до гармонії і розуміння не приведе.
Усвідомлення СПРАВЖНЬОЇ ПРИЧИНИ КРИКУ, ГНІВУ І АГРЕСІЇ допомагає контролювати свої реакції, а банальні тренування: не кричати, а проговорити почуття: “я зла, тому не треба мене чіпати”, наприклад, допоможуть у цьому напрямі рухатися (напрямок називається КОНТРОЛЬ).
Взагалі тема батьківського гніву глибока і я рекомендую її розбирати індивідуально (самостійно: читання книжок, прослуховування лекцій або за допомогою фахівця).
АЛЕ усвідомлення того, що дитина не робить нічого навмисно, на зло і взагалі боїться втратити батьківську любов, допомагає бути стриманішою і піклуватися про себе і про дитину ❤️
Нехай ваша подорож у батьківстві буде наповнена розумінням, любов’ю та взаємопідтримкою. Бажаю вам усіляких успіхів у цьому важливому та великому життєвому завданні.
З найкращими побажаннями,
Аніта Ваяканті
Дитяча психологиня та арт-терапевтиня
