Часто батьки стикаються із ситуацією, коли їхня дитина добре розуміє звернене мовлення, але не відповідає або говорить дуже мало. Побутове пояснення – «не хоче» – насправді не витримує критики з точки зору сучасної науки. Відсутність мовлення при збереженому розумінні сигналізує про наявність певних труднощів або особливостей розвитку.
Чому дитина не говорить:
1. Мовленнєвий розвиток із затримкоюІноді діти починають говорити пізніше, ніж їхні однолітки, через повільніший темп розвитку мовленнєвих навичок. Це може бути пов’язано як із генетичною схильністю, так і з недостатньою кількістю мовленнєвої стимуляції. Дослідження свідчать, що раннє залучення до спілкування сприяє активізації мовлення
2. Особливості нейро розвитку
У дітей з порушеннями нейророзвитку мовлення може з’являтися пізніше або мати нестандартні форми. Вони можуть добре розуміти зміст висловлювань, але не використовувати слова для комунікації через особливості обробки інформації мозком.
3. Селективний мутизм
Це тривожний розлад, при якому дитина може говорити у звичному середовищі (наприклад, вдома), але мовчить у соціальних ситуаціях (наприклад, у дитячому садку). Це пов’язано не з небажанням говорити, а з високим рівнем соціальної тривожності.
4. Слухові порушення
Навіть незначне зниження слуху може ускладнювати розвиток мовлення. Дитина може орієнтуватися на контекст і жести, розуміючи загальний зміст розмови, але при цьому не розрізняти звуки настільки добре, щоб їх відтворювати
5. Порушення у роботі нервової системи
Деякі діти мають особливості неврологічного розвитку, які впливають на координацію мовленнєвих рухів або процеси формування мовлення в мозку. Наприклад, мовленнєва диспраксія може ускладнювати вимову, хоча дитина цілком розуміє сказане.
Чому не варто казати, що дитина «не хоче» говорити?
Відмова від мовлення майже ніколи не є свідомим вибором. Усі діти прагнуть комунікації, адже це базова потреба людини. Якщо дитина не використовує слова, це означає, що для неї є певні бар’єри – психологічні, неврологічні або поведінкові. Ігнорування цих сигналів або покарання за мовчання може лише посилити проблему.
Як допомогти дитині почати говорити?
1. Звернутися до фахівців – логопед, невролог, психолог або спеціаліст із раннього розвитку допоможуть оцінити ситуацію.
2. Перевірити слух – навіть якщо дитина реагує на звуки, можуть бути непомітні порушення.
3. Стимулювати мовлення через ігри та інтерактивне спілкування – важливо не змушувати дитину говорити, а створювати комфортні умови для природного розвитку мови.
4. Уникати тиску та критики – дитині потрібно відчувати себе впевнено, щоб почати говорити.
Якщо дитина розуміє звернене мовлення, але мовчить, це не її свідомий вибір. Причини можуть бути різними – від тривожності до особливостей розвитку мозку. Рання діагностика та правильний підхід дозволяють значно покращити мовленнєві навички дитини та забезпечити комфортне середовище для її розвитку.
З турботою про ваших дітей,
Логопединя,
корекційна педагогиня,
засновниця мережі Логопедично-
корекційних центрів
Олександри Зінченко,
співзасновниця
Асоціації логопедів
України
Більше інформації на сайті:
https://logocenter-zinchenko.com/
