Дитячий садок/ школа/ спортивна секція
Базові рекомендації для дітей від 4-х років
Уміння пристосуватися до нових умов – одна з найбільш значущих навичок сучасної людини.
Для дітей, як і для дорослих, важливе значення має толерантність до невизначеності. Що вищою є ця толерантність, то простіше дитині буде в мінливому (і не важливо в який бік) світі.
Від чого залежить швидкість (швидше/ довше) адаптації та як допомогти дитині пройти її якомога органічно та спокійно?
Йтиметься про адаптацію в новому колективі (дитячий садок/ школа/ табір).
Зрозуміло, вік дитини (ЇЇ ДОСВІД) впливає на цей процес.
Що таке адаптація і як підтримати дитину в цьому процесі?
Адаптація – це звикання і пристосування до нового середовища або до нових умов. Конкретно в нашому випадку – це звикання до нового навчального/ розвиваючого закладу, правил, режиму, людей.
Важливо пам’ятати про те, що адаптація – це процес і досить енергозатратний процес, тому що будь-які зміни в житті створюють НОВУ СИТУАЦІЮ, на яку якось (завдяки утворенню нових нейронних зв’язків) має відреагувати мозок. І утворення цих нейронних зв’язків залежить від індивідуальних особливостей людини. Комусь потрібно більше часу, комусь менше.
Виходячи з цього адаптацію умовно можна розділити на три рівні:
▶ Легкий рівень (звикання до нових “обставин” до 4 – 5 тижнів)
▶ Середній рівень (період звикання до 8 – 10 тижнів)
▶ Важкий рівень (період звикання до 6 місяців)
❗️СУПРОВОДЖУЮЧІ (можливі) ОЗНАКИ АДАПТАЦІЇ:
● порушення сну;
● примхливість/ дратівливість;
● байдужість/ апатія (невластиві дитині);
● надмірна збудливість (невластива дитині);
● агресивність до інших дітей/ батьків;
● плаксивість;
● знижений апетит;
● підвищена сприйнятливість до інфекційних захворювань.
Ці ознаки (не всі одразу) можуть зустрічатися як на легкому рівні адаптації, так і на важкому (тут можуть проявитися всі разом).
ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ БАТЬКИ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ПОЛЕГШИТИ ПРОЦЕС АДАПТАЦІЇ ДИТИНИ В НОВОМУ КОЛЕКТИВІ?
ЗАКЛАСТИ ЧАС НА АДАПТАЦІЮ
Тобто, не панікувати, ставитися як до процесу і дати час дитині (не тиснути і не порівнювати з іншими).
Пам’ятати, що у дитини формуються нові нейронні зв’язки.
РЕЖИМ
Якщо дитина вперше йде в новий навчальний/ розвиваючий заклад, рекомендовано за 5 тижнів почати перебудовувати режим дитини. Підйоми, активність, пасивність, прийоми їжі (для тих, хто піде в дитячий садок, можна почати готувати щось, що буде там в раціоні харчування, щоб нова їжа не лякала).
Якщо дитина повертається в будь-який колектив після перерви, то треба починати перебудовувати режим за 2 – 1,5 тижні, але не зі словами “ой, тобі ж скоро в садочок/ до школи і треба режим відновлювати, а то буде важко”, а поступово (м’яко) і ніби не пов’язуючи це з майбутнім ходінням до дитячого садочка/ школи.
Фрази: “спи-спи на канікулах, відсипайся, а то скоро школа і вже буде не до сну” надають навчальному закладу негативного відтінку. Тому краще їх уникнути.
Взагалі, постійний, зрозумілий і чіткий режим дуже допомагає нервовій системі дитини (та іі батьків).
ЗНАЙОМСТВО З НОВИМ МІСЦЕМ/ ЛЮДЬМИ
Сходити на екскурсію (якщо є така можливість один і більше разів) у нове місце (садок/ школа). Познайомитися з вихователем/ вчителем, класом (класною кімнатою), загальними зонами, ігровими кімнатами, майданчиком на вулиці.
Якщо дитина почуватиметься більш-менш розслаблено, то можна її там сфотографувати/ зняти на відео. Переглядаючи ці фото/ відео вдома, обговорювати, що дитині запам’яталося/ сподобалося.
Під час знайомства з вихователем/ вчителем можна щось цікаве, невелике передати педагогу, що він може нібито від себе подарувати дитині (закладку для книги чи цукерку, наприклад). Що молодша дитина, то важливіший її контакт із дорослим. Важливо, щоб сформувався довірчий контакт і з боку педагога була залученість.
Звертайте увагу на свої почуття, коли спілкуєтеся з вихователем/ вчителем. Ця людина стане на якийсь час ЗНАЧНИМ ДОРОСЛИМ для вашої дитини. Такого значного дорослого ви бачите поруч з вашою дитиною?
СТОРІТЕЙЛІНГ
Діти (починаючи зі старшого дошкільного віку) люблять, коли батьки розповідають їм про себе в їхньому віці.
Тому розповідайте і показуйте свої фотографії з дитячого садка/ першої шкільної лінійки/ нового класу.
Говоріть про те, що відчували і що вам допомагало/ підтримувало в той період часу.
СПЕЦІАЛЬНІ ТЕРАПЕВТИЧНІ КАЗКИ-ІСТОРІЇ
Існує безліч спеціальних терапевтичних казок/ історій, які емоційно готують дитину.
Важливо їх читати разом, розбирати і “брати” щось цінне (якусь навичку, що стала в пригоді головному герою, або знання, яке вона набула наприкінці казки) для себе. Терапевтичні казки написані таким чином, щоб дитина змогла несвідомо асоціювати себе з головним героєм та як наслідок ПРОЖИТИ І НАБУТИ ДОСВІД, позбувшись (в ідеалі) переживань/ страхів.
РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНИХ/ КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК
Дитина, яка вміє гратися, знайомитися, слухати, ділитися/ спокійно просити іграшки, – набагато легше адаптується.
Навчайте дитину (за допомогою ігор, досвіду) як поводитися в різних ситуаціях. Вчіть дитину дружити.
Щоб навчити дитину знайомитися і почуватися «у своїй тарілці» під час знайомства, можна спробувати гру “казкові герої знайомляться”.
Тобто вибрати РІЗНИХ КАЗКОВИХ ГЕРОЇВ (з різних казок, з різними характерами) і спробувати їх познайомити один з одним.
Також, важливо звернути увагу дитини на те, що всі діти різні (хтось швидкий, хтось спокійний, хтось любить “мед”, а хтось “морквину”) і це нормально. Створюйте спірні і навіть конфліктні ситуації між героями і вчіться їх разом (рольова гра) вирішувати.
УСПІШНИЙ ДОСВІД РОЗЛУКИ
Дуже важливо, щоб у дитини не було травми/ фіксації на страху розлуки.
Навчіть дитину відпускати маму/ тата і найголовніше, щоб дитина розуміла, що мама/ тато ЗАВЖДИ ЗА НИМ ПОВЕРНУТЬСЯ.
Діти 6+ років набагато краще переживають розлуку з батьками, ніж діти 2 – 3 років. І пов’язано це якраз із ДОСВІДОМ І РОЗУМІННЯМ (дитина пам’ятає, де мама/ тато і пам’ятає, що її заберуть, бо раніше вже забирали) ТОГО, ЩО МАМА/ ТАТО ПОВЕРНЕТЬСЯ ЗА МНОЮ.
СПОКІЙНА АТМОСФЕРА ВДОМА
Дім – те місце, де я “заряджаюся”, а не розряджаюся.
Важливо, щоб удома дитина могла розслабитися, а не відчувати стрес/ переживати. Намагайтеся зберегти сприятливу атмосферу прийняття та розуміння, незважаючи на супутні адаптації ознаки (примхливість, агресивність, порушення сну, збудливість, підвищений апетит або його відсутність…).
1. НАВИЧКИ САМООБСЛУГОВУВАННЯ
Чим більше дитина вміє, тим легше їй буде обходитися без мами/ тата, а як наслідок дитина відчуває менший стрес. Взагалі в ідеалі можна дотримуватися правила: все що дитина вміє і може робити сама – нехай робить сама (ну і ви зрозуміло її цьому навчаєте). Пам’ятаєте про зону найближчого розвитку? Це коли із «разом» народжується «сам». І важливо дозволити цьому “сам” проявитися, відійшовши (грубо кажучи) на крок назад.
2. ЗБЕРЕЖІТЬ ЗВИЧНІ РИТУАЛИ/ ТРАДИЦІЇ
Адаптація – це стрес. Традиції та ритуали – це якорі, які дають опору й асоціюються з безпекою. Навіть не найкорисніші звички, наприклад, смоктання пальця (якщо говорити про маленьких дітей) є свого роду опорою для дитини. Не змінюйте звички/ традиції/ ритуали ПІД ЧАС АДАПТАЦІЇ. Робіть це або “до”, або вже “після” завершення цього процесу.
Виходячи з цих (базових) рекомендацій, можна сказати, що для того, щоб адаптація проходила легко, необхідно ПІДГОТУВАТИ для цього ґрунт.
