Історія, яку повинен почути кожен — і дитина, і дорослий.
Аніта Вайаканті — дитяча перинатальна психологиня, авторка проєкту «Сила казки», а також авторка двох книг з однойменною назвою «Сила казки».
У кожній казці — ключик, позитивне послання до внутрішньої сили дитини.
В основі кожної історії закладено потужне позитивне переконання, яке завдяки рекомендаціям у кінці казки може стати внутрішнім стрижнем і опорою для дитини.
Такий формат казок м’яко направляє, допомагає дитині краще зрозуміти себе, а батькам — у вихованні та створенні атмосфери довіри.
Авторка звертає особливу увагу: читаючи казку синові чи доньці, обов’язково змінюйте головного героя на хлопчика чи дівчинку.
Також вітається додавання деталей з життя вашої дитини — це підсилює ефект казки.
Перед початком читання рекомендуємо звернути увагу на опис — там ви знайдете корисні підказки для батьків.
Позитивне переконання: «сила моєї родини завжди зі мною»
В одному невеликому селі, оточеному лісами і горами, жила дівчинка на ім’я Ліна. Вона була мрійливою і життєрадісною і з самого дитинства обожнювала танцювати під спів птахів на лісових луках. Мама часто обіймала її після кожного танцю і говорила:
— Ти — наша маленька зірочка, Ліно. Пам’ятай, ти — частина нашої родини, і ми завжди поруч із тобою, наша сила — в тобі.
Коли Ліні виповнилося десять років, вона отримала шанс навчатися в престижній балетній школі далеко від дому.
Це було її мрією, і мама з татом, хвилюючись, відпустили її до великого міста, розуміючи, наскільки це важливо для неї.
У ніч перед від’їздом мама міцно обійняла Ліну і показала на найяскравішу зірку в нічному небі.
— Ліно, дивись на цю зірку. Якщо колись тобі стане сумно або самотньо, пам’ятай: я теж буду дивитися на неї, і ми будемо разом, як би далеко ти не була.
Ліна, намагаючись запам’ятати слова мами, вирушила назустріч своїй мрії. Але в новій школі виявилося важче, ніж вона могла собі уявити. Її однокласниці легко справлялися з танцювальними рухами, а Ліна часто спотикалася і збивалася.
Вона намагалася з усіх сил, але інші дівчатка почали помічати її помилки і дражнити її.
— Ти точно не створена для балету, — сказала їй одного разу дівчинка на ім’я Міа.
— Може, тобі варто піти?
Ці слова боляче вразили Ліну. Їй стало прикро і сумно, і вона пішла із залу з опущеною головою. Того вечора, відчуваючи себе самотньою і загубленою, вона вийшла на балкон і, поглянувши на нічне небо, згадала про мамині слова. Згадала, як мама казала їй, що їхня сила — завжди з нею.
— Мамо… Я так сумую, — тихо прошепотіла Ліна, дивлячись на ту саму зірку, яку мама показувала їй перед від’їздом.
І раптом їй здалося, що зірка засяяла ще яскравіше, і тепле почуття наповнило її серце. Ліна подумала про свою сім’ю і згадала, як бабуся казала, що її кучерики — це подарунок від прабабусі, а стійкість — від прадідуся, який ніколи не здавався, незважаючи ні на що.
З посмішкою вона згадала, що її заразливий сміх — це подарунок від тата, який завжди дзвінко сміявся і веселив усіх своїм сміхом.
Ліна відчула, що її родина дійсно поруч. Їхня любов — це її сила, невидима і відчутна тільки для неї, як теплі обійми.
Наступного дня Ліна повернулася в зал з новими силами. Вона продовжила наполегливо працювати, не здаючись, навіть якщо у неї щось не виходило. Коли її дражнили, вона не піддавалася на глузування. Її впевненість стала помітною, і навіть Міа, яка раніше сміялася над нею, була здивована.
Одного разу, коли Ліна знову спіткнулася і Міа спробувала над нею посміятися, Ліна спокійно подивилася на неї і сказала:
— Можливо, я іноді помиляюся, але у мене є сила, яка завжди підтримує мене. Це моя родина, і їхня любов — завжди зі мною.
Слова Ліни прозвучали так твердо і впевнено, що Міа замовкла і більше не намагалася її зачепити. Поступово Ліна почала знаходити нових друзів — дівчатка стали підходити до неї і допомагати їй із важкими рухами.
Вони бачили, як сильно вона старається, і теж захотіли підтримати її. Ліна навчилася відчувати силу своєї родини і більше не боялася помилок, знаючи, що їхня підтримка і любов завжди з нею.
Нарешті настав день її першого виступу. Ліна стояла за лаштунками, хвилюючись перед виходом на сцену. Вона дивилася на глядацький зал, і її серце затремтіло, коли вона побачила серед глядачів маму і тата. Вони приїхали, щоб підтримати її в цей важливий день.
Мама посміхнулася їй і вказала вгору, немов нагадуючи Ліні про зірочку.
— Ми з тобою, — промовила вона губами.
Ліна глибоко вдихнула і в цей момент відчула, що за її спиною — вся її родина. Вона закрила очі і уявила собі, що поруч з нею її мама, тато, бабуся і навіть її предки, чия сила тече в її крові. Вона відчула, як ця невидима підтримка немов піднімає її над сценою, дає їй сили.
З цими думками Ліна вийшла на сцену і почала танцювати. Кожен її крок був наповнений впевненістю, кожен поворот був сповнений тепла. Її рухи були легкими і граціозними, а в очах світилася радість.
Глядачі не могли відірвати погляд від Ліни, відчуваючи, що її танець йде прямо від серця.
Після виступу мама і тато підійшли до неї із захопленням. Вони були здивовані, як змінилася їхня маленька Ліна — вона стала сильною і впевненою.
Ліна, дивлячись на своїх батьків, тихо прошепотіла:
— Сила моєї родини — завжди зі мною.
Звернення до дитини:
сила твоєї родини (ім’я дитини) завжди з тобою, моя любов, любов мами/тата, бабусі, дідуся, прабабусі, прадідуся і всіх-всіх-всіх наших предків. Завдяки великій любові з’явився ти, ти тут, і ми всі щасливі, що ти є. Я люблю тебе і завжди буду твоєю (їхньою) мамою (татом). Сила нашої родини з тобою і в тобі.
Рекомендації:
- Переглядайте разом з дитиною фотографії всієї вашої родини.
- Розповідайте сімейні історії, які допоможуть дитині відчути силу родинних зв’язків.
Наприклад, розкажіть, як бабуся чи дідусь познайомилися, історію кохання вашого з татом (мамою) дитини. Розповідайте, на кого дитина схожа. Завершуйте подібні бесіди словами:
«У тебе є сила твоїх предків, і вони завжди з тобою, в тобі»…
Повний список рекомендацій та інші казки-послання доступні в електронній книзі.
Посилання на книгу(-и) у шапці профілю